Буринська районна рада

  • Збільшення розміру шрифта
  • Звичайний розмір шрифта
  • Зменшити розмір шрифта

Історична довідка Буринського району

Друк

Буринь належить до найстаріших поселень краю. Така назва зустрічається вже в найдавнішій географічній пам'ятці вітчизняної літератури. Так, із "Списку російських міст далеких і близьких" в переліку поселень Курського краю між 1387-1392 роками зга­дується: "Асе Киевские гради Путивль на Семи, Ріьлеск, Куреск на Тускаре... Бьіринь..." (імовірно, сучасна Бу­ринь Сумської області). Буринь згадується й пізніше в Литовській метрикулі кінця 15-го сторіччя.

Буринчани офіційно закріпили за собою 1392-й рік, як рік заснування Бурині, й у 1992 році відзначали його 600-річчя. Живим свідком і ровесником нинішнього міста є велетенський дуб, що стоїть при вході в парк міста. Йому - понад 600 років.

Географічне розташування Бурині дуже зручне. Її землями проходили всі шляхи, що вели до столиці дав­ньоруської держави - Києва, на південь - до Полтави, Криму, а через Чорне море - до Візантії, з якою Київсь­ка Русь підтримувала торговельні зв'язки.

Під час походу князя Ігоря Святославовича на по­ловців весною 1185 року його шлях пролягав Буринщиною через село Ігорівку. Тоді воно називалось іменем Святого Михаїла і було володінням князів Ольговичів. Відлуння давніх переказів та історичних фактів свідчать про те, що Ігорівка була важливою історичною базою Сіверських князів.

Не випадково про "Ігореве селге" (сільце) і його ба­гатство згадується в Іпатієвському літописі, куди дані про Ігорівку потрапили з Чернігівсько-Сіверських літописних джерел. Вірогідно, що саме тут часто бував князь Ігор Святославович, де мав свої дім, "дагу", різні скар­би. Про це свідчать письмена, знайдені на місці старо­давньої Ігорівки.

Цілком правомірно вважати, що в цьому селі князь Ігор, повертаючись з полону, змушений був заночувати через пошкоджену ногу. Дізнавшись про це, незабаром із Путивля до Ігорівки прибула дружина Ігоря Святославовича Єфросинія Ярославна, а з нею, як сказано в "Історії Російській" В. Татіщева, багато бояр, двірні та простих путивлян (кінних і піших), які поважали свого князя, оборонця рідної землі. Отже, плин часу не заглу­шив народних переказів і легенд про ті події. Вони дійшли до наших днів і є свідченням героїчної минув­шини нашого краю.

Буринчани брали активну участь у визвольній бо­ротьбі українського народу 1648-1654 років під прово­дом Богдана Хмельницького проти польсько-литовських феодалів, які в той час "хазяйнували" на нашій землі.

Багатовікова історія Буринщини засвідчує, що її на­селенню довелось немало пережити тяжких часів: кріпацтво, польсько-литовське поневолення, буржуаз­ну експлуатацію Російської імперії, війни - імперіалістич­ну 1914 року, фінську 1939 року, Жовтневу революцію 1917 року та громадянську війну, Велику Вітчизняну війну 1941-1945 років. Тяжким випробуванням для меш­канців Буринщини були роки німецької окупації.

В усі ці часи наші земляки не схилили голови перед труднощами, були не лише свідками названих подій, а брали активну участь у всіх цих процесах, протистояли труднощам, насильству та вседозволеності загарбників. За короткий час буринчани відбудували зруйноване війною народне господарство. Нову продукцію почали випускати підприємства міста: цукровий завод, моло­козавод, хлібокомбінат, овочесушильний, насіннєвий та завод продовольчих товарів. Хлібороби району забезпечували населення сільськогосподарською продукцією. Буринщина багата не тільки неозорими ланами, пиш­ною зеленню луків, вишневими та яблуневими садами, а й щедрими душею людьми. Буринська земля подару­вала нашій державі велику когорту талановитих людей. Це - доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР, автор понад 300 праць, ряд яких пере­кладено німецькою, італійською, румунською, англійсь­кою та іншими мовами, Віталій Леонідович Рижков; ви­датний вчений, ортопед-травматолог, член-кореспондент АМН СРСР, доктор медичних наук, професор, зас­лужений діяч медичної науки УРСР Микола Петрович Новаченко, в 1970 році ім'ям якого названа Буринська центральна районна лікарня; український вчений-фольклорист, літературознавець, мистецтвознавець, мово­знавець, знавець історії української книги та книгодру­кування, член Спілки письменників України, член-кореспондент АН УРСР, доктор філологічних наук, профе­сор Павло Миколайович Попов; українська оперна співачка, народна артистка УРСР Раїса Самсонівна Колесник; народний артист України Віталій Васильович Білоножко. До цього списку  слід додати відомих художників-земляків: Бондаренко М.М., уродженець с. Дмитрівка, Єфіменко Р.Є та Єфіменко В.Р. – член спілки художників, уродженці  с.Клепали, Решедько В.М. – заслужений художник Росії, уродженець с.Миколаївка

Гордістю нашого рідного краю є шість Героїв Радянського Союзу - генерал Андрій Лаврентійович Гетьман із села Клепали, сержант Гай Петрович Головінський з Успенки, капітан Олексій Антонович Осадчий із Воскресенки, Петро Логвинович Романенко з Хустянки, Іван Васильович Прасолов з Олександрівки та підполковник Федір Кузьмич Фак з міста Бурині. В Буринському краї народились одинадцять Героїв Соціа­лістичної Праці. Більшість з них дало нам село Слобода. Серед них ланкові колишнього радгоспу Першотравневого цукрового заводу Ольга Іванівна Біла, Мотрона Ва­силівна Мороз, Федора Федорівна Мостіпан, Катерина Степанівна Петрушенко, Софія Андріївна Солдатенко, Катерина Євдокимівна Якименко, Ганна Захарівна Кондрух, Олександра Овсіївна Решетняк та вчителька ук­раїнської мови та літератури Першотравневої серед­ньої школи Євгенія Карпівна Касьяненко. Крім того, село Воскресенка має свою Героїню - ланкову колишнього колгоспу "Перше травня" Килину Григорівну Баранову, село Олександрівка - бригадира рільничої бригади Ге­роя Соціалістичної Праці Василя Кириловича Нестерен­ка, а село Чаша - Парасковію Сергіївну Чевгуз.

Останнє оновлення на Вівторок, 28 липня 2009 13:39